Досвітній дощ

Навчи мене бути тихою, як ти сьогодні вдосвіта.

Ідеш секундною стрілкою, легенькі такі ці доторки

До скронь і долонь, до спортивки, до ніг, що біжать так жваво.

Неквапно малюєш риски – ти майстер своєї справи.

Собою мене просочуєш, наповнюєш ненав’язливо

Шнурівки, штани і волосся, і капюшон, мов чашу.

Навчи мене так обіймати, як ти – по-трошку, по-трошку.

Невпинно і щохвилинно пускаєш дрібний горошок

По темних дерев тканинах. Навчи мене так усміхатись,

Як ти, - малий капітошка підморгує в кожній краплині.

Ще митей сто до світанку, й заснуть ліхтарі нічні,

Й розгорне небо фіранки… Добре з тобою мені.

18 жовтня 2014 р.