День відкритих дверей

Буває день відкритих дверей,

і ти можеш зайти із осені в весну,

коли абрикосовий цвіт засипає доріжки,

і дорога стає схожою на чорну сукню в білий горошок.

І ти можеш завітати у свій щасливий ранок,

коли мама пече пончики з вишнями

і посипає їх цукровою пудрою.

Забрести у літній вечір,

де ви ховаєтеся під дерев’яним дашком альтанки

від крапель несподіваного дощу

й усміхнено слухаєте золоту медову музику,

мов ріку з ліхтариками,

спостерігаєте, як ходять жар-птиці,

замислено вуркочуть, нахиляють голови у різні боки,

починають пританцьовувати і злітають у повітря,

розсипаючи крилами барвисті квіти,

бо вони також чують золоту медову музикую.

У той день ти можеш помандрувати в пісню своєї бабусі,

де сяє ясна зіронька і світить місяць,

а під дубом криниця стоїть,

а в тій криниці дівча воду бере золотим відерцем,

а відерце падає, та його підхоплює козак

і подає тій дівчині разом зі своїм серцем.

Потім ти ступиш на зелену травичку,
де робить перші «туп-туп» твоя донечка

і називає себе «ЛялЯка», а песика – «бабАка»,

повітрям розсипаються дзвіночки її сміху.

Ще зайдеш до тата в кабінет маленькою дівчинкою,

сядеш йому на коліна і послухаєш казку,

яку вигадує тільки для тебе,

і малює на білому папері синьою ручкою цікавих людей.

Ти в той день підеш в обійми діда,

він дістане тобі з кишені солодку грушку 

і назве тебе своєю пташкою,

і засяє своєю усмішкою, 

і тобі стане затишно, спокійно та солодко.

Як добре, що буває день відкритих дверей.